Історія, політика


Воронцов Михайло Семенович

Народився у 1782 році. Багато зробив для розвитку культури й освіти Півдня України. Для якісної підготовки матросів торговельного флоту за ініціативою графа М.С.Воронцова у Новоросії були відкриті морські класи, що пізніше дістали назву морських шкіл. На території сучасної Херсонщини такі школи були створені у Бериславі, Голій Пристані та Олешках. М.С.Воронцов сприяв проведенню історичних та палеографічних розвідок у Північному Причорномор′ї.

Ганнібал Іван Абрамович

(1731-1801) - син арапа Петра I Ібрагіма, двоюрідний дід О. С. Пушкіна, генерал-цейхмейстер (командувач морської артилерією), з 1779 р. - генерал-поручик. У 1778-1783 рр. .- головний командир Херсонської фортеці і будівельник міста.

 

Джонс Джон Поль

(1747 - 1792) - офіцер англійського королівського флоту, з ідейних міркувань перейшов на бік Північноамериканських Сполучених Штатів. У 1788 захищав Херсон від турецького флоту, отримавши благословення Катерини II і еполети контр-адмірала флоту російського.

 

Кедровський Володимир Іванович

(13 серпня 1890, Херсон - 13 березня 1970, Маточин) -державний і політичний діяч, публіцист, полковник Армії УНР. Член Української Старої Громади в Херсоні. З 1921 року спеціальний воєнний представник Дерикторії УНР і особово-уповноважений Головного Отамана Петлюри при уряді Туреччини. З 1926 по 1933 рік був редактором американської україномовної газети "Свобода". У 1950-1960-х роках - шеф українського відділу радіостанції "Голос Америки" у Вашингтоні.

 

Клокачев Федот Олексійович

(1732 - 1783) - народився 26 (15) березня 1732 р. у невеликому родовому маєтку батька, що знаходився в Горожанском стане Великолукського повіту Псковської губернії, в дворянській сім′ї. Займався облаштуванням Херсонського адміралтейства. Помер під час епідемії чуми спалахнула в Херсоні.

 

Корсаков Микола Іванович

(1749 - 1788) - інженер-полковник Тамбовського піхотного полку, бригадир. 1 лютого 1784 призначений головним будівельником фортеці і Херсона. Учасник російсько-турецької війни 1787 - 1791 рр.. Загинув при облозі Очакова. Похований в огорожі Катерининського собору на території Херсонської фортеці.

 

Потьомкін Григорій Олександрович

(1739 - 1791) - російський державний діяч, генерал-фельдмаршал. У 70-80-х роках XVIII ст. мав великий вплив на внутрішню і зовнішню політику Росії. З 1776 р. - генерал-губернатор Новоросії. Сприяв освоєння Північного Причорномор′я і становленню міст Херсона, Миколаєва, Севастополя і Катеринослава.

 

Суворов Олександр Васильович

(1729-1800) - російський полководець, генералісимус. У 1785-1787 рр.. командував Кременчуцькою дивізією, яка входила до складу Катеринославської армії. Суворову було доручено оборона Херсоно-Кинбурнського району в період другої російсько-турецької війни. У серпні 1787 р. О. В. Суворов прибув до Херсона, а в жовтні 1787 у Кінбурна під його командуванням було відбито турецький десант. Під наглядом Суворова в Херсоні здійснювалося будівництво оборонних укріплень. У 1792-1794 рр.. був начальником військ Катеринославської губернії. Штаб-квартира О. В. Суворова знаходилася в Херсоні.

 

Сухотін Яків Пилипович

(1725-1790)-віце-адмірал, учасник російсько-турецьких воєн 1768-1774 та 1787-1791 рр.. Командувач Чорноморським флотом. З кінця 1783 по вересень 1785 р. - головний будівельник флоту в Херсоні.

 

Ушаков Федір Федорович

(1744-1817) - російський флотоводець, адмірал. Учасник російсько-турецьких воєн 1768-1774 та 1787-1791 рр.. У червні 1783 в чині капітана II рангу Ф. Ф. Ушаков був направлений з Петербурга до Херсона на чолі команди з 700 матросів Балтійського флоту і близько 3 тис. майстрових для будівництва військових кораблів. За успішні дії по ліквідації епідемії чуми в Херсоні отримав чин капітана I рангу і був нагороджений орденом.

   

Алмазов Олекса Дмитрович

(6 січня 1886, Херсон-13 грудня 1936, Луцьк) - український військовий і громадський діяч, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки. Командир Окремої гірської батареї Гайдамацького коша Слобідської України, Окремої гірської батареї Запорізького полку кінних гайдамаків ім. кошового отамана Костя Гордієнка.

 

Моше Шарет

(16.10.1894 – 7.07.1965) - перший в історії Ізраїлю міністр закордонних справ і другий прем′єр-міністр Ізраїлю (1954-1955). Народився в місті Херсоні. У 1906 році родина репатріювала до Палестини. З 1913 року вивчає право на юридичному факультеті Стамбульського університету. 1920 - 1925 роки навчається в Лондонській школі економічних і політичних наук. Політична кар′єра розпочалася в 1931 році призначенням його секретарем політичного відділу Єврейського Агентства - «Сохнут». Після Другої світової війни докладає всіх зусиль для прийняття плану розділу Палестини і створення єврейської держави. Був одним з авторів Декларації Незалежності - Декларації про проголошення держави Ізраїль, яку він підписав разом з іншими лідерами ішува 14 травня 1948 в Тель-Авіві. Головне досягнення Моше Шарета - це розвиток сучасної ізраїльської дипломатії. В Ізраїлі випущена банкнота номіналом 20 нових шекелів на аверсі якої зображено Моше Шарет

 

Бруз Володимир Семенович

Український історик, політолог, дипломат, доктор історичних наук, профессор, заслужений діяч науки і техніки України. Народився 28 лютого 1930 року в Херсоні. Закінчив Київський державний університет, факультет міжнародних відносин. У 1983-1990 роках був директором Центру проти апартеїду у секретаріаті ООН. З 2000 року професор кафедри зовнішньої політики й міжнародного права Дипломатичної академії при Міністерстві зовнішніх справ України. Учасник міжнародних конференцій ООН: Індія (1967 р.), США, Англія, Франція, Канада (1970-1971 р.р.), Угорщина (1973 р.), США (1975 р.), Мозамбік (1977 р.).

 

Станішев Сергій

Болгарський політик, Прем′єр-міністр Болгарії (серпень 2005 - липень 2009). Народився в Херсоні 5 травня 1966 року, згодом його сім′я переїхала до Москви. Там закінчив історичний факультет Московського університету. Потім переїхав до Болгарії, де зробив вдалу політичну кар′єру. Син Дмитра Якова Станішева, колишнього секретаря Центрального комітету Болгарської комуністичної партії, відповідального за міжнародні зв′язки БКП. Станішев відомий як нестандартний політик "сучасного" типу.