Обгрунтування застосування засобів захисту рослин

Бер. 23 2021 | Управління громадських зв'язків Херсонської міської ради

Історія розвитку світового сільського господарства свідчить: шкідливі комахи, рослиноїдні кліщі, нематоди, мишоподібні гризуни, грибні, бактеріальні і вірусні хвороби, бур'яни здатні різко знизити валове виробництво і якість продукції, а в окремих випадках навіть цілком знищити врожай. За даними ФАО від шкідливих організмів світові втрати врожаю основних сільськогосподарських культур становлять: пшениці від хвороб    21%, від шкідників    11, від бур'янів  – 24%;  кукурудзи –  12, 10 і 29%;  цукрових буряків    10, 14, і 37%; картоплі –  24, 25 і 23% відповідно.

В Україні середньорічні втрати врожаю від шкідників, хвороб і бур'янів становлять 20–30%, в тому числі пшениці    27, кукурудзи    29, цукрових буряків –  27, картоплі    32, плодових    48%.

Ці втрати включають зменшення врожайності внаслідок пригнічення культурних рослин бур’янами та ушкодження шкідниками і хворобами.

Отже, навіть часткове запобігання втратам є важливим фактором істотного підвищення продуктивності рослинництва.

 Для зменшення таких втрат застосовують пестициди. Пестициди або засоби захисту рослин – це хімічні речовини, що застосовуються в сільському господарстві для боротьби з хворобами та шкідниками, вирощуваних культур, а також сприяють знищенню бур'янів. Тому сьогодні сільське господарство вже не може обійтися без використання агрохімікатів, зокрема засобів захисту рослин, застосування яких повинно бути раціональним, екологічно безпечним й економічно обґрунтованим.

Існує декілька класифікацій пестицидів. До найпоширеніших відносять виробничу, хімічну та гігієнічну. Згідно з виробничою класифікацією (або за призначенням) пестициди поділяються на: інсектициди – для боротьби зі шкідливими комахами, бактерициди – для боротьби з бактеріями, фунгіциди – для боротьби з грибковими організмами, зооциди – для боротьби з гризунами, десиканти – для підсушування рослин, акарициди – для боротьби з кліщами, гербіциди – для боротьби з бур'янами, нематоциди – для боротьби з кільчастими хробаками, репеленти – для відлякування комах, тощо.

Пестициди відносяться до різних класів органічних і неорганічних сполук. Більшість з них – це органічні речовини, отримані синтетичним шляхом. Відповідно до хімічної класифікації (або за походженням), пестициди поділяються на хлорорганічні, фосфорорганічні, ртутьорганічні, похідні оцтової і масляної кислот та органолу, ціанисті сполуки, препарати кальцію, миш'яку та сірки, алкалоїди тощо.

Біологічні препарати мають рослинне, вірусне, бактеріальне або грибне походження (піретрини, вірусні, бактеріальні, грибні препарати, антибіотики, фітонциди і т.д.). 

   Ефективність використання пестицидів значною мірою залежить від форми препарату та умов, за яких відбувається контакт зі шкідливими організмами. Для застосування в сільському господарстві виготовляють різні препаративні форми пестицидів: змочувані порошки, водні концентрати суспензій, концентрати емульсій, водні розчини, гранульовані пестициди, водорозчинні гранули. У мікрокапсульованих препаратів діюча речовина вміщена в оболонку (капсулу), яка легко руйнується під впливом тих або інших речовин, світла, механічним шляхом або при нагріванні. Такі препарати застосовують тоді, коли необхідно виключити прямий контакт людини, тварин і рослин з діючою речовиною на певний час або уповільнити його вплив. Мікрокапсулювання пестицидів перспективне оскільки зменшує шкідливий вплив на довкілля .

До нових препаративних форм пестицидів належать текучі суспензії, що є мікрогранулами, які розпадаються у воді з утворенням стійкої суспензії. Набувають поширення пестициди у формі змочуваних порошків, текучої пасти тощо. При розведенні водою вони утворюють суміш суспензії та емульсії, яка ефективніша, ніж проста суспензія.

Вибір способу застосування пестицидів зумовлюється формою препарату, видом шкідливого організму і рослини.

Пестициди є одним із важливих елементів інтенсивних технологій, без яких неможливе одержання високих і стабільних урожаїв практично жодної сільськогосподарської культури. Витрати на їх застосування окуповуються в 5-10 разів.

Підвищення урожайностісільськогосподарських культур в умовах сучасного господарювання неможливе без надійного захисту рослин від шкідливих організмів. Причиною недобору близько третини врожаю нині є вплив шкідників, хвороб, бур'янів, а також несприятливих умов розвитку культурних рослин. Вони не тільки знижуютьрівень урожайності сільськогосподарських культур, але й значною мірою погіршують якість продукції та призводять до значного зростання її собівартості.

Регулювання чисельності шкодочинних організмів складається із профілактичних (запобіжних) та знищувальних заходів.Інтегровані системи включають в себе такі методи захисту рослин:

- організаційні, фітоценотичні, імунологічні, агротехнологічні,біологічні, фізичні та хімічні.

Важливе місце у захисті рослин відводиться:

- впровадженню стійких до хвороб та шкідників сортів та гібридів культурних рослин, що мають високу конкурентну здатність до бур'янів;

- використанню агротехніки у зменшенні запасів насіння бур'янів та резервації патогенів на полях;

- підвищенню стійкостірослин до несприятливих погодних умов;

- застосуванню біологічних і хімічнихзасобів захисту рослин із суворим дотриманням правил охорони навколишньогосередовища;

-  здійсненню карантинних заходів по недопущенню і локалізації поширення карантинних об'єктів.

Система захисту рослин є значною частиною технології вирощування сільськогосподарських культур. При перевищенні шкідливими об'єктами рівня економічного порогу шкодочинності (ЕПШ) рекомендується застосовувати пестициди.

Так як хімічнийметод домінує в інтегрованих системах захисту рослин, то необхідно приділяти більше уваги його безпечному застосуванню, звертаючи особливу увагу на його післядію і вплив на об'єкти навколишнього середовища.

Урахування екологічної шкоди, економічної доцільності та екологічноїбезпеки заходів хімічного захисту має бути обов'язковою умовою.

На даний час в центрі уваги  - екологічне обґрунтування інтегрованих систем захисту посівів від шкідливих організмів та економічновиправдане поєднання агротехнічних, хімічних, фітоценотичних, фізичних,біологічних та інших заходів у посівах окремих культур.

Нова концепція інтегрованого захисту рослин – це управління динамікою популяцій шкідливих і корисних організмів на основі фітосанітарних прогнозів різної завчасності та цілеспрямованого застосування сучасних методів і засобів захисту рослин з урахуванням охорони навколишнього середовища та використанням економічних порогів шкодочинності (ЕПШ).

Шкідники – види тварин (комахи, кліщі, мікроорганізми, нематоди, гризуни), здатні заподіяти шкоду рослинам, чагарникам, деревам, продукції рослинного походження, збитки від якої економічно доцільно відвернути.

Шкідники загрожують сільськогосподарським культурам протягом усього періоду їхнього росту та розвитку. Нападу зазнають всі частини рослинного організму. Підземну частину рослин пошкоджують дротяники, личинки травневих хрущів, кореневі попелиці, нематоди, гусениці озимої совки, личинки хлібної жужелиці. Шкідники надземних органів рослин становлять дві екологічні групи: види, що живляться, перебуваючи на поверхні листя та стебел, а також ті, яким властивий прихований спосіб життя в середині стебел або в листкових мінах.

Сучасна інтегрована система заходів ґрунтується на застосуванні агротехнічного, хімічного і біологічного методів захисту рослин, на основі критеріїв доцільності застосування пестицидів з врахуванням чисельності популяції шкідників, наявності ентомофагів, ступеня стійкості сортів проти пошкодження комахами і ураження збудниками хвороб.

Інсектициди (препарати для знищення комах) застосовують здебільшого для безпосереднього знищення шкідників, виявлених спостереженнями на полі. Для захисту сходів кукурудзи, цукрових буряків, ріпаку та інших культур використовують профілактичний захід – обробку насіння інсектицидами або захисно-стимулюючими сумішами (ЗСС), що складаються з інсектицидів, фунгіцидів та мікроелементів, а іноді доцільне запобіжне обприскування культур, яке потрібне в тих випадках, коли в наслідок прихованого способу життя своєчасно виявити шкідливий вид важко чи зовсім неможливо або доцільно обмежити розмноження наступних поколінь, знищуючи популяцію комах при невеликій чисельності.

На практиці, приймаючи рішення про застосування інсектицидів , кожного разу аналізуючи різні фактори і оцінювати їх вплив на чисельність шкідників неможливо. Тому, у 1970р, було розроблено і обґрунтовано простий і конкретний показник, що інтегрує всі умови формування популяції шкідливих комах і сигналізує необхідність проведення хімічної (біологічної) обробки культури – економічний поріг шкодочиності (ЕПШ).

Економічним порогом шкодочиності – позначається чисельність шкідників, при якій збережений від втрат врожай окуповує витрати на проведення заходів боротьби з ними.

Однак, при вирішення питання про доцільність застосування інсектицидів треба враховувати, що не всяке пошкодження рослин викликає економічно відчутні втрати врожаю, до певного рівня їх чисельності. Живлення шкідників може по різному позначитись на продуктивності культури й визначається агресивністю шкідника та реакцією рослин на пошкодження. Залежність між чисельністю шкідників і втратами продукції характеризується такими трьома основними типами реагування культури на пошкодження.

Компенсація–якщо при пошкодженні вегетативних органів асиміляція посилюється у результаті швидкої регенерації листкової маси, при зрідженні посівів інтенсифікується кущення злаків, збільшується маса коренеплодів у буряків. Тому збитки на одиницю щільності популяції шкідника зростають поступово криволінійно із зростаючою крутизною до певної межі, де компенсаційні можливості рослин вичерпуються і пропорційність стає лінійною.

Лінійність–збитки зростають пропорційно збільшенню чисельності шкідника, характерна для видів, які живляться генеративними органами рослин, плодами, насінням.

Десенсибілізація – збитки на одиницю чисельності шкідника поступово зменшуються, характерна для попелиць, кліщів, у яких при надмірній чисельності популяції зростає смертність, знижується плодючість, підвищується приваблення ентомофагів,акарифагів.

В  сучасний період ринкової економіки у сільському господарстві розрахунки ЕПШ на основі виробничих витрат та прибутків від реалізації продукції в грошових вимірах дають дуже розбіжні показники, тому слід користуватись кількістю продукції у натуральному вигляді, збереження якої землекористувач вважатиме рентабельним або це відповідає потребам держави. Наведенні в довіднику показники чисельності шкідників обґрунтовані щодо ймовірного зниження врожаю на 3-5 відсотків. Їх можна прийняти за рівень відліку шкодочиності (РВШ). Якщо, наприклад, витрати на боротьбу з шкідниками окуповуються при збереженні  не менше 10 відсотків врожаю, сигналом для обприскування буде подвійна чисельність комах від рівня відліку.

Хвороби – порушення нормального обігу речовин у рослині під впливом фітопатогенів (вірусів, бактерій, грибів) або несприятливих умов середовища.

Хвороби  загрожують сільськогосподарським культурам протягом усього періоду їхнього росту та розвитку. Нападу зазнають всі частини рослинного організму. Підземну частину рослин (насіння, кореневу систему) уражують, як бактеріальні так і вірусні хвороби, види кореневих гнилей, плісненя насіння. Хвороби  надземних органів рослин, гриби-паразити і бактерії, заражаючи рослини, спричинюють небезпечні хвороби, що зменшують асиміляцію, пригнічують ріст рослин. Дуже небезпечну групу становлять збудники хвороб, які пошкоджують генеративні органи, насіння.

Складнішим є питання про критерії доцільності обробки фунгіцидами рослин проти хвороб. Виявити і підрахувати щільність збудників хвороб практично неможливо, до того ж марно, бо зараження рослин відбувається лише при певних умовах зволоження і температури. Окономірно можливо виявити захворювання лише після виявлення зовнішніх ознак, тобто після інкубаційного періоду хвороби.

Важливе значення в боротьбі із хворобами сільськогосподарських культур має знезаражування насіння. Протруєння посівного матеріалу – обов’язковий профілактичний захід, тому визначати його доцільність за спеціальними критеріями не потрібно.
Протруювання насіння дає змогу знищити зовнішню та внутрішню насіннєву інфекцію, захищає проростки та сходи від ураження патогенами при застосуванні препаратів фунгіцидної дії та від пошкодження шкідниками у разі використання інсектицидів.
Протруюванням досягається знезараження насіння від збудників зовнішньої інфекції (твердої, стеблової та карликової сажок, ріжків, пліснявіння) та внутрішньої (летючої сажки, фузаріозів), захист проростаючого насіння та проростків від ураження в ґрунті збудниками стеблової та карликової сажок, кореневих гнилей, підвищення польової схожості. Крім того, протруйники з широким спектром дії забезпечують захист сходів від таких небезпечних хвороб як борошниста роса, іржа, септоріоз та інших плямистостей.

Обприскування фунгіцидами рослин, що вегетують, проводиться для запобігання зараженню їх спорами збудників хвороб, використовуючи препарати контактної дії, або знищення міцелію в рослинних тканинах до початку споро ношення грибів препаратами системної дії.

Приймаючи рішення про застосування фунгіцидів, необхідно врахувати два критерії, оцінювати доцільність хімічних заходів щодо захисту врожаю та визначити строк обробки культури. Такий показник, як рівень відліку чисельності, що рекомендується при боротьбі з шкідниками, для цього непридатний, бо коли виявляються зовнішні ознаки хвороби, помітні при окомірному обліку, оптимальний строк обприскування вже буде пропущено. Тому слід користуватися короткостроковим прогнозом фітосанітарної ситуації, який надає управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби в області. Ця інформація є підставою для прийняття рішення про застосування фунгіцидів. Строки обробок у виробничій практиці звичайно пов'язують з фенологічними фазами розвитку рослин, найбільш сприятливими для зараження збудниками хвороб.

 

Бур'яни –небажана рослинність в угіддях, посівах, насадженнях культурних рослин, яка конкурує з ними за світло, воду, поживні речовини, а також сприяє поширенню шкідників та хвороб.

Бур'яни, за рахунок кращого пристосування до виживання у конкуренції за життєвий простір і джерела енергії, ніж культурні рослини, створені при дбайливому догляді людини, завдають їм значних втрат. Традиційно прийнято вважати бур'яни резерваторами шкідливих фітофагів, велика кількість яких постійно розвивається на них. Вони використовуються як додаткове харчування багатьма імагінальними фазами шкідників, у першу чергу метеликами, жуками, збудниками хвороб.

Хімічну боротьбу з бур'янами проводять внесенням гербіцидів кореневої дії у грунт у передпосівний обробіток, або у до сходовий період, а також обробкою рослин, що вегетують, контактними і системними препаратами.

Критеріями доцільності застосування гербіцидів є рівень відліку шкодочиності (РВШ). Шкода,якої завдають різні види бур’янів, неоднакова, але на полі ніколи не буває так, щоб засміченість с/г культури створювалася лише окремим видом. Отже, для розрахунку РВШ, як інтегрального показника ступеня засміченостісільськогосподарської культури користуються загальною кількістю бур'янової рослинності всіх видів фітоценозу сільськогосподарської культури. Під час обліку окомірно визначають переважаючі види, що потрібно для правильного вибору відповідних препаратів для ефективного знищення шкідливої рослинності.

РВШ на просапних культурах (кукурудза, буряки, картопля та інш.) розраховують за кількістю бур’янів на одиницю площі і становить 10 рослин на 1 м2.

На зернових колосових та інших культурах вузькорядної сівбиРВШ вимірюють співвідношенням бур'янів і культурних рослин на обліковій площі, РВШ за цим критерієм дорівнює 5%.

Приймаючи рішення про обприскування гербіцидами вегетуючої сільськогосподарської культури, необхідно враховувати її фенофазу та властивості гербіцид- них препаратів, оскільки стійкість культурних рослин проти хімічних речовин змінюється протягом фенологічного розвитку.

 

 

Застосування засобів захисту рослин у відповідності до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні»

 

Пестициди – це токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також гризунів, бур’янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб (Закон України “Про пестициди і агрохімікати” від 2 березня 1995 року).

 Цей Закон також подає визначення й інших понять, що пов’язані із застосуванням пестицидів. Це агрохімікати, технічні засоби застосування пестицидів і агрохімікатів, залишкові кількості, регламенти застосування, паспортизація об’єкта, агрохімічний паспорт земельної ділянки (поля), агрохімічне обстеження, захист рослин, спеціальні сировинні зони.

 Діяльність сільськогосподарських підприємств в Україні, а також фізичних осіб у сфері вирощування рослинної продукції у силу своїх особливостей є одним із найризикованіших видів підприємницької діяльності. Попри те ця галузь останні роки надзвичайно стрімко розвивається. Відтак, існує чимало правових ризиків, з якими стикаються у своїй діяльності як сільськогосподарські підприємства, застосовуючи хімічну обробку угідь, так і звичайні громадяни.

Законодавство України по застосування пестицидів складається з однойменного закону «Про пестициди і агрохімікати», Закону України «Про захист рослин» та відомчих наказів, основними з яких є Державні санітарні правила Міністерства охорони здоров’я України, затверджені наказом № 1 від 03.08.1998 року «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві», Державних санітарних правил авіаційного застосування пестицидів і агрохімікатів у народному господарстві України, що затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18.12.96 № 382 та інші. 

 

У чинному законодавстві України передбачено обов’язкове проведення державних випробувань пестицидів і агрохімікатів вітчизняного та іноземного виробництва з метою біологічної, токсиколого-гігієнічної та екологічної оцінки і розроблення регламентів їх застосування відповідно до Порядку проведення державних випробовувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1996 р. № 295 (згідно ст.5,7 ЗУ «Про пестициди і агрохімікати»). Після державної реєстрації засоби захисту рослин вносяться до переліків, які видаються Міністерством екології та природних ресурсів України один раз на 5 років з щорічними змінами і доповненнями.Асортимент, засоби, сфера застосування пестицидів, норми, кратність обробок повинні відповідати «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», Доповненнями до «Переліку…» та інструкціям з безпечного застосування пестицидів, які затверджені (погоджені) установами Міністерства охорони здоров'я, Мінекобезпеки та іншими зацікавленими організаціями.

Засоби захисту рослин, що не включені до зазначеного переліку, застосуванню не підлягають.

Всі засоби захисту рослин підлягають спеціальному пакуванню і маркуванню, а також сертифікації у вітчизняній системі УкрСЕПРО (Державна система сертифікації — українська національна система сертифікації, роботи в якій визначають 149 органів з сертифікації продукції (робіт, послуг) та 811 випробувальних лабораторій (центрів). Відповідно до Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17 травня 2001 року. Всі препарати повинні супроводжуватися інструкцією з їх застосування. Державні випробування і реєстрація технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів проводяться відповідно до Порядку проведення державних випробувань та державної реєстрації технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1996 р. № 479 (згідно ст. 8 ЗУ «Про пестициди і агрохімікати»). Технічні засоби застосування пестицидів і агрохімікатів, що отримали позитивну оцінку за наслідками державних випробувань, заносяться до державного реєстру технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів. Підприємства, установи й організації зобов’язані вести облік наявності та використання пестицидів відповідно до Порядку державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1995 р. № 881 (згідно ст.14 ЗУ «Про пестициди і агрохімікати»). Порядок вилучення, утилізації, знищення та знешкодження непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них затверджене Постановою кабінету міністрів України № 354 від 27 березня 1996 р. (згідно ст.5,7 ЗУ «Про пестициди і агрохімікати»). В ході проведення дерегуляції господарської діяльності постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2015 № 42 «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності» було обмежено, а у деяких випадках скасовано дію 22 дозвільних процедур та вимог щодо здійснення господарської діяльності в аграрному секторі країни. Ринок пестицидів та агрохімікатів України зазнав масштабної дерегуляції, були скасоване ліцензія на імпорт пестицидів і агрохімікатів та ліцензування внутрішньої торгівлі. Раніше ліцензуванню підлягала господарська діяльність, що охоплює "поводження з особливо небезпечними речовинами і відходами, що визначаються Кабміном", понад 30 тис суб'єктів агарного ринку отримували ліцензію на застосування засобів захисту  рослин (ЗЗР). На даний час єдиним допуском на ринок країни являється процедура реєстрації пестицидів. Стратегічний підхід до міжнародного регулювання хімічних речовин (СПМРХВ), секретаріат якого функціонує на базі ЮНЕП, є основним, дієвим засобом забезпечення безпечного використання хімічних препаратів та речовин.